З А К О Н   У К Р А Ї Н И 
Про землеустрій 
  Цей Закон визначає правові та організаційні основи діяльності 
у сфері землеустрою і спрямований  на  регулювання  відносин,  які 
виникають   між   органами  державної  влади,  органами  місцевого 
самоврядування,  юридичними та фізичними особами  із  забезпечення 
сталого розвитку землекористування. 
 
                             Розділ I 
                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 
     Стаття 1. Основні терміни та їх визначення 
     У цьому Законі наведені нижче основні  терміни  вживаються  в 
такому значенні: 
     види робіт  із  землеустрою  –  обстежувальні,  вишукувальні, 
топографо-геодезичні,       картографічні,       проектні       та 
проектно-вишукувальні роботи,  що  виконуються  з  метою складання 
документації із землеустрою; 
     діяльність у сфері землеустрою – наукова, технічна, виробнича 
та   управлінська  діяльність  органів  державної  влади,  органів 
місцевого  самоврядування,   юридичних   і   фізичних   осіб,   що 
здійснюється при землеустрої; 
     документація із  землеустрою  –  затверджені  в установленому 
порядку  текстові  та  графічні   матеріали,   якими   регулюється 
використання та охорона земель державної, комунальної та приватної 
власності,  а також матеріали обстеження  і  розвідування  земель, 
авторського нагляду за виконанням проектів тощо; 
     заходи із   землеустрою   –   передбачені   документацією  із 
землеустрою роботи  щодо  раціонального  використання  та  охорони 
земель,  формування та організації території об\’єкта землеустрою з 
урахуванням їх цільового призначення,  обмежень у використанні  та 
обмежень  (обтяжень)  правами  інших  осіб (земельних сервітутів), 
збереження і підвищення родючості ґрунтів; 
     землеустрій – сукупність соціально-економічних та екологічних 
заходів,   спрямованих   на   регулювання  земельних  відносин  та 
раціональну  організацію  території адміністративно-територіальних 
одиниць,  суб\’єктів  господарювання,  що  здійснюються під впливом 
суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; 
     межування земель  –  комплекс  робіт   із   встановлення   чи 
відновлення       в      натурі      (на      місцевості)      меж 
адміністративно-територіальних   одиниць,  меж  земельних  ділянок 
власників,   землекористувачів,   у   тому   числі  орендарів,  із 
закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка; 
     план земельної ділянки – графічне зображення,  що  відображає 
місцезнаходження,  зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, 
обмежених у використанні і  обмежених  (обтяжених)  правами  інших 
осіб   (земельних   сервітутів),   а   також  розміщення  об\’єктів 
нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці; 
     проект землеустрою    –    сукупність    нормативно-правових, 
економічних,  технічних  документів  щодо  обґрунтування заходів з 
використання  та  охорони  земель,  які  передбачається  здійснити 
протягом 5-10 і більше років; 
     робочий проект  землеустрою – сукупність нормативно-правових, 
економічних і  технічних  документів  з  використання  та  охорони 
земель, які вміщують розрахунки, опис, креслення технічних рішень, 
кошторис,   реалізацію  яких  передбачається  здійснити   протягом 
2-3 років; 
     стале землекористування  –  форма та відповідні до неї методи 
використання  земель,   що   забезпечують   оптимальні   параметри 
екологічних і соціально-економічних функцій територій; 
     цільове призначення    земельної   ділянки   –   використання 
земельної  ділянки  за  призначенням,   визначеним   на   підставі 
документації   із   землеустрою   у  встановленому  законодавством 
порядку. 
     Стаття 2. Призначення землеустрою 
     Землеустрій забезпечує: 
     а) реалізацію державної політики щодо використання та охорони 
земель,  здійснення  земельної  реформи,  вдосконалення  земельних 
відносин,  наукове  обґрунтування  розподілу  земель  за  цільовим 
призначенням  з  урахуванням  державних,  громадських та приватних 
інтересів,  формування  раціональної  системи   землеволодіння   і 
землекористування,   створення  екологічно  сталих  агроландшафтів 
тощо; 
     б) надання   інформації    для    правового,    економічного, 
екологічного  і  містобудівного  механізмів  регулювання земельних 
відносин   на   національному,   регіональному,    локальному    і 
господарському  рівнях  шляхом  встановлення  особливого режиму та 
умов використання й охорони земель; 
     в) встановлення   і    закріплення    на    місцевості    меж 
адміністративно-територіальних          одиниць,         територій 
природно-заповідного    фонду    та    іншого    природоохоронного 
призначення,  оздоровчого,  рекреаційного  та історико-культурного 
призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів; 
     г) прогнозування,  планування  і  організацію   раціонального 
використання  та  охорони земель на національному,  регіональному, 
локальному і господарському рівнях; 
     ґ) організацію території  сільськогосподарських  підприємств, 
установ  і  організацій  з  метою  створення  просторових умов для 
еколого-економічної оптимізації  використання  та  охорони  земель 
сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм 
організації управління землекористуванням, удосконалення структури 
і  розміщення земельних угідь,  посівних площ,  системи сівозміни, 
сінокосо- і пасовищезміни; 
     д) розробку і здійснення системи заходів із  землеустрою  для 
збереження   природних   ландшафтів,   відновлення  та  підвищення 
родючості ґрунтів,  рекультивації порушених  земель  і  землювання 
малопродуктивних  угідь,  захисту земель від ерозії,  підтоплення, 
висушення,  зсувів, вторинного засолення, закислення, заболочення, 
ущільнення,   забруднення   промисловими  відходами  та  хімічними 
речовинами  тощо,  консервації  деградованих  і   малопродуктивних 
земель, запобігання іншим негативним явищам; 
     е) організацію території підприємств, установ і організацій з 
метою створення умов  сталого  землекористування  та  встановлення 
обмежень  і  обтяжень  (земельних  сервітутів)  у  використанні та 
охороні земель несільськогосподарського призначення; 
     є) отримання інформації  щодо  кількості  та  якості  земель, 
їхнього  стану  та інших даних,  необхідних для ведення державного 
земельного кадастру,  моніторингу  земель,  здійснення  державного 
контролю за використанням та охороною земель. 
     Стаття 3. Система землеустрою 
     Система землеустрою включає: 
     а) законодавчо визначену діяльність у сфері землеустрою; 
     б) органи,   що   здійснюють  державне  регулювання  у  сфері 
землеустрою; 
     в) організацію,   регулювання   та   управління    у    сфері 
землеустрою; 
     г) здійснення  землеустрою  на національному,  регіональному, 
локальному і господарському  рівнях  (далі  –  загальнодержавному, 
регіональному і місцевому рівнях); 
     ґ) державний    і   самоврядний   контроль   за   здійсненням 
землеустрою; 
     д) наукове, кадрове та фінансове забезпечення землеустрою; 
     е) суб\’єкти та об\’єкти землеустрою. 
     Стаття 4. Суб\’єкти землеустрою 
     Суб\’єктами землеустрою є: 
     органи  державної  влади, Верховна Рада Автономної Республіки 
Крим,   Рада   міністрів  Автономної  Республіки  Крим  та  органи 
місцевого  самоврядування;  {  Абзац  другий  статті 4 із змінами, 
внесеними згідно із Законом N 3123-VI ( 3123-17 ) від 03.03.2011 } 
     юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; 
     землевласники та землекористувачі. 
     Стаття 5. Об\’єкти землеустрою 
     Об\’єктами землеустрою є: 
     територія України; 
     території   адміністративно-територіальних   одиниць  або  їх 
частин; 
     території землеволодінь   та   землекористувань   чи   окремі 
земельні ділянки. 
     Стаття 6. Принципи землеустрою 
     Землеустрій базується на таких принципах: 
     а) дотримання законності; 
     б) забезпечення науково  обґрунтованого  розподілу  земельних 
ресурсів  між  галузями економіки з метою раціонального розміщення 
продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку 
регіонів,   формування   сприятливого   навколишнього   природного 
середовища; 
     в) організації використання та охорони земель із  врахуванням 
конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і 
соціальних  інтересів   суспільства,   які   забезпечують   високу 
економічну   і   соціальну  ефективність  виробництва,  екологічну 
збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів; 
     г) створення умов для реалізації  органами  державної  влади, 
органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами 
їхніх конституційних прав на землю; 
     ґ) забезпечення       пріоритету       сільськогосподарського 
землеволодіння і землекористування; 
     д) забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки, охорони 
земельних ресурсів і відтворення родючості ґрунтів, продуктивності 
земель  сільськогосподарського  призначення,  встановлення  режиму 
природоохоронного,       оздоровчого,       рекреаційного       та 
історико-культурного призначення. 
     Стаття 7. Правова основа землеустрою 
     Правову  основу  землеустрою  становлять  Конституція України 
( 254к/96-ВР ),  Земельний кодекс  України  (  2768-14  ),  закони 
України  \”Про  топографо-геодезичну  і  картографічну  діяльність\” 
( 353-14 ), \”Про планування і забудову територій\” ( 1699-14 ), цей 
Закон, закони України та інші нормативно-правові акти. 
 
                            Розділ II 
               ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ 
      І ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ЗЕМЛЕУСТРОЮ 
     Стаття 8. Органи, що здійснюють регулювання у сфері 
               землеустрою 
     Регулювання у  сфері  землеустрою  здійснюють  Верховна  Рада 
України,  Верховна  Рада  Автономної  Республіки   Крим,   Кабінет 
Міністрів  України,  Рада  міністрів  Автономної  Республіки Крим, 
органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а 
також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування 
державної  політики  у сфері земельних відносин, центральні органи 
виконавчої   влади,   що  реалізують  державну  політику  у  сфері 
земельних    відносин    та   у   сфері   нагляду   (контролю)   в 
агропромисловому   комплексі  у  межах  повноважень,  встановлених 
законом.
{  Частина  перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 
     Стаття 9. Повноваження Верховної Ради України у сфері 
               землеустрою 
     До повноважень  Верховної  Ради  України  у сфері землеустрою 
належать: 
     а) визначення засад державної політики у галузі  використання 
та охорони земель; 
     б) затвердження  документації  із землеустрою щодо визначення 
та  встановлення  в  натурі  (на  місцевості)  державного  кордону 
України; 
     в) затвердження  загальнодержавних  програм щодо використання 
та охорони земель; 
     г) вирішення інших питань у сфері землеустрою  відповідно  до 
Конституції України ( 254к/96-ВР ). 
     Стаття 10. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері 
                землеустрою 
     До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері землеустрою 
належать: 
     а) реалізація  державної  політики  у  галузі використання та 
охорони земель; 
     б) організація здійснення землеустрою; 
     в)    забезпечення    виконання   загальнодержавних   програм 
використання та охорони земель;
{  Пункт  \”в\”  статті  10  із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 
     г) затвердження в межах своїх повноважень нормативно-правових 
актів з питань землеустрою;
{  Пункт  \”г\”  статті  10  із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 
     ґ) координація діяльності органів виконавчої влади  з  питань 
землеустрою; 
 
     {  Пункт \”д\” статті 10 виключено на підставі Закону N 5462-VI 
( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 
 
     е) вирішення інших питань у сфері землеустрою  відповідно  до 
закону. 
     Стаття 11. Повноваження Верховної Ради Автономної 
                Республіки Крим у сфері землеустрою 
     До повноважень  Верховної  Ради Автономної Республіки Крим на 
території республіки у сфері землеустрою належать: 
     а) забезпечення  реалізації  державної  політики   у   галузі 
використання та охорони земель; 
     б) розроблення,   затвердження   та   участь   у   реалізації 
республіканських   програм   використання   та   охорони   земель, 
підвищення   родючості  ґрунтів  відповідно  до  загальнодержавних 
програм; 
     в) погодження  та  участь  у   реалізації   загальнодержавних 
програм   використання   та   охорони  земель  у  межах  території 
Автономної Республіки Крим; 
     г) координація   діяльності   районних   і   міських    (міст 
республіканського значення) рад у сфері землеустрою; 
     ґ) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів 
і контролю за використанням та охороною земель; 
     д) вирішення інших питань у сфері землеустрою  відповідно  до 
закону. 
     Стаття 12. Повноваження Ради міністрів Автономної 
                Республіки Крим у сфері землеустрою 
     До повноважень  Ради  міністрів  Автономної Республіки Крим у 
сфері землеустрою належать: 
     а) забезпечення  реалізації  державної  політики   у   галузі 
використання та охорони земель; 
     б) участь    у    розробленні   та   забезпеченні   виконання 
загальнодержавних та республіканських програм щодо використання та 
охорони земель; 
     в) координація   діяльності   державних   органів   земельних 
ресурсів; 
     г) координація здійснення землеустрою і  державного  контролю 
за використанням та охороною земель; 
     ґ) вирішення  інших  питань у сфері землеустрою відповідно до 
закону. 
     Стаття 13. Повноваження місцевих державних адміністрацій у 
                сфері землеустрою 
     До повноважень   місцевих  державних  адміністрацій  у  сфері 
землеустрою належать: 
     а) забезпечення  реалізації  державної  політики   у   галузі 
використання та охорони земель; 
     б) участь    у    розробленні   та   забезпеченні   виконання 
загальнодержавних і регіональних (республіканських)  програм  щодо 
використання та охорони земель; 
     в) координація   діяльності   державних   органів   земельних 
ресурсів; 
     г) координація здійснення землеустрою і  державного  контролю 
за використанням та охороною земель; 
     ґ) інформування    населення    про    заходи,    передбачені 
землеустроєм; 
     д) вирішення інших питань у сфері землеустрою  відповідно  до 
закону. 
     Стаття 13-1. Повноваження центрального органу виконавчої 
                  влади, що забезпечує формування державної 
                  політики у сфері земельних відносин, у сфері 
                  землеустрою 
     До  повноважень  центрального  органу  виконавчої  влади,  що 
забезпечує   формування   державної  політики  у  сфері  земельних 
відносин, у сфері землеустрою, належать: 
     а)    затвердження   нормативно-правових   актів,   державних 
стандартів, норм і правил у сфері землеустрою; 
     б) забезпечення розроблення та реалізації загальнодержавних і 
регіональних програм з питань землеустрою; 
     в) забезпечення здійснення землеустрою; 
     г)  вирішення  інших питань у сфері землеустрою відповідно до 
закону.
{  Закон  доповнено  статтею  13-1  згідно  із  Законом  N 5462-VI 
( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 
     Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади, 
                що реалізує державну політику у сфері земельних 
                відносин, у сфері землеустрою 
     До  повноважень  центрального  органу  виконавчої  влади,  що 
реалізує  державну  політику  у  сфері земельних відносин, у сфері 
землеустрою, належать: 
     а)  внесення  пропозицій  про формування державної політики у 
сфері землеустрою і забезпечення її реалізації; 
     б)  участь  у  реалізації  загальнодержавних  і  регіональних 
програм використання та охорони земель; 
     в)   здійснення   землеустрою,   у  тому  числі  забезпечення 
проведення державної інвентаризації земель; 
     г) здійснення ліцензування відповідно до закону; 
     ґ)   розроблення   в   установленому  законодавством  порядку 
нормативно-технічних  документів,  державних  стандартів,  норм  і 
правил; 
     д) створення інформаційної бази даних з питань землеустрою; 
     е)   проведення   в   установленому   законодавством  порядку 
державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою; 
     є)  організація,  у  тому  числі за участю іноземних наукових 
установ та організацій, наукових досліджень з питань землеустрою; 
     ж)  забезпечення  створення,  формування і ведення Державного 
фонду документації із землеустрою; 
     з)  вирішення  інших питань у сфері землеустрою відповідно до 
закону.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *