Створення цифрових та електронних
топографічних планів
 
     11.1. Результати топографічних знімань можуть бути представлені у вигляді цифрового або електронного топографічного плану.
     Цифровий топографічний план – це цифрова модель місцевості, що сформована з урахуванням законів картографічної генералізації у прийнятих для планів проекціях, розграфлення, системі координат та висот і записана на магнітних (оптичних) носіях.
     Цифровий топографічний план, візуалізований з використанням програмних і технічних засобів у прийнятій системі умовних знаків, прийнято називати електронним топографічним планом.
     11.2. Цифрові топографічні плани одержують шляхом запису просторових координат об\’єктів місцевості і кодів їх характеристик у числовому вигляді в процесі польового топографічного знімання, а також фотограмметричним шляхом за аерофотознімками (цифровими знімками) і за графічними оригіналами.
     11.3. Застосування цифрових та електронних топографічних планів дає змогу автоматизувати:
     – складання топографічних планів у різних масштабах, їх оновлення і тиражування (видання);
     – розв\’язання прикладних задач із використанням додаткової інформації.
     11.4. Цифрові топографічні плани місцевості повинні задовольняти такі вимоги:
     – створюватися із занесенням інформації на номенклатурні планшети, що покривають місцевість у рамках топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500;
     – створюватися у системі координат 1942 р. у проекції Гаусса і Балтійській 1977 р. системі висот. В окремих випадках можуть створюватися в місцевій системі координат і висот, що зв\’язана з загальнодержавною;
     – забезпечувати можливість машинного визначення даних про місцеположення об\’єктів та їх характеристик згідно з прийнятими умовними знаками;
     – включати цифрові значення кількісних та якісних характеристик і кодів об\’єктів у Єдиній системі класифікації і кодування картографічної інформації*;
_______________ 
     * Див.  Класифікатор топографічної інформації (інформація, що 
відображається на картах і планах масштабів 1:500, 1:1000, 1:2000, 
1:5000, 1:10 000). 
     – мати класифікацію об\’єктів та елементів місцевості, яка відповідає класифікації, що прийнята для топографічних планів масштабу 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500;
     – мати середні помилки в плані і по висоті, що відповідають пп.1.1.13, 1.1.14, 1.1.15, 1.1.16 цієї Інструкції;
     – включати поряд з масивами даних відповідних елементів зміст топографічних планів і службово-довідкову інформацію.
     11.5. Технологія створення цифрових топографічних планів передбачає такі основні процеси:
     – збір цифрової інформації;
     – цифрову обробку;
     – накопичення і зберігання;
     – графічне відображення;
     – редагування.
     11.6. Збір цифрової інформації відбувається у процесі наземного знімання, фотограмметричної обробки знімків, перетворення у цифрову форму графічних оригіналів.
     11.7. Цифрова обробка топографічної інформації вміщує три самостійних етапи робіт.
     Перший етап – це первинна обробка зібраної різноманітної топографічної інформації і приведення її до єдиного уніфікованого вигляду. Вона передбачає обчислення плоских або просторових координат знімальних точок у заданій системі, формування знімальної інформації за її належністю до об\’єктів місцевості.
     Другим етапом цифрової обробки є створення цифрової моделі місцевості (ЦММ). В основі цифрового моделювання місцевості лежить така організація результатів знімання ситуації і рельєфу, яка дає змогу відображати точки області моделювання в дискретне середовище топографічної інформації, тобто для кожної точки даної області отримувати заданий набір топографічних даних.
     Третій етап цифрової обробки топографічної інформації полягає у формуванні на основі ЦММ цифрових моделей всіх елементів створюванного плану, тобто в перетворенні ЦММ у цифровий та електронний топографічний план. На цьому етапі інформація, що є в ЦММ, трансформується в топографічну у відповідності з конкретними вимогами до змісту, масштабу, висоти перерізу рельєфу, математичної основи, системи умовних знаків тощо. Конкретними об\’єктами є окремі структури цифрової моделі місцевості. До цієї обробки входять калібрування, апроксимація рельєфу та інтерполювання горизонталей, формування моделей умовних знаків, розміщення цих знаків, автоматизоване редагування і генералізація, зшивання та нарізання інформації, зв\’язки по рамках тощо.
     11.8. Накопичення і зберігання ЦММ, цифрових та електронних топографічних планів здійснюється в банку цифрових картографічних даних. Банк даних представляє собою систему, в яку входять накопичуваний фонд даних (бази даних) і програмні комплекси, що забезпечують роботу з цими даними на ЕОМ (система управління базами даних). У банку даних здійснюється стандартизація і накопичення потрібної інформації, приведення отриманих у різний час і різних за формою даних до єдиного вигляду, їх узгодження, оновлення та доповнення. Він дає змогу оперативно приймати і видавати потрібну інформацію, забезпечує високий рівень автоматизації накопичення, зберігання і видачі даних користувачеві.
     11.9. Заключним процесом створення цифрових топографічних планів є відображення планів за допомогою ЕОМ і систем графічного виводу, тобто отримання видавничого оригіналу для його наступного можливого тиражування.
     11.10. На всіх етапах створення цифрових топографічних планів здійснюється редагування.
     Редагування – це система керівництва процесами створення цифрових топографічних планів, які грунтуються на вимогах, що висуваються до них і до технології їх виготовлення.
     11.11. Редагування передбачає такі процеси:
     – редакційно-підготовчі роботи;
     – редагування в процесі збору цифрової інформації, цифрової обробки;
     – перевірку і приймання закінчених етапів робіт і готової продукції.
     Метою редагування створюваних цифрових топографічних планів є:
     – забезпечення їх високої якості з тим, щоб цифрові топографічні плани найповніше відповідали своєму призначенню і вимогам, що до них ставляться;
     – економічність технології.
     11.12. Цифрові та електронні топографічні плани передають на зберігання у банк даних і видають споживачеві у форматах, що визначені нормативними документами, які встановлюються Укргеодезкартографією. Основними з них є:
     – система класифікації картографічної інформації;
     – обмінні формати цифрових топографічних даних;
     – вимоги до повноти, точності та достовірності цифрових топографічних планів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *