Головною метою реставрації пам\’ятки є збереження історичної достовірності та культурної цінності (автентичності пам\’ятки) шляхом підтримання об\’єкта культурної спадщини в задовільному стані.

1.2 Даними Нормами встановлюються такі головні принципи реставрації пам\’ятки:
– принцип найменшого втручання та змін, забезпечення максимального збереження автентичності пам\’ятки;
– принцип реверсивності, тобто всі застосовані матеріали і технології повинні бути максимально зворотними (підлягати видаленню без пошкодження автентичного матеріалу).

1.3 Реставрація повинна грунтуватись на бережливому ставленні до історичної субстанції та автентичних елементів і характерних рис пам\’ятки, а також передбачати розкриття і збереження її культурної та історичної цінності.

1.4 Не дозволяється змінювати принципову структуру пам\’ятки і декор будівель. Зміни в розплануванні об\’єкта чи окремих його приміщень потрібно визначати лише обгрунтованими доконечними потребами експлуатації та збереження.

1.5 Збереження пам\’ятки повинно передбачати одночасно збереження безпосе-реднього традиційного оточення.
Навколо пам\’ятки (об\’єкта, споруди, комплексу)\” згідно з законодавством визначається охоронна зона, де забороняється нове будівництво, знесення та перетворення (об\’єм, акценти, кольори), які могли б змінити сприйняття пам\’ятки.
1.6 Переміщення пам\’ятки цілком або частково дозволяється лише у тих випадках, коли цей захід є єдиним засобом забезпечити її збереження.

1.7 Скульптурні, малярські або декоративні елементи, що є невід\’ємною частиною пам\’ятки, не дозволяється відділяти (відокремлювати) від неї, окрім тих випадків, коли цей захід є єдиним засобом забезпечити збереження даних елементів.

1.8 При виконанні консерваційно-реставраційних робіт слід застосовувати традиційні для пам\’ятки техніки технології і матеріали, а також перевірені практикою сумісні матеріали, розроблені спеціально для ведення реставраційних робіт і виготовлені відповідно до вимог нормативних документів.
Якщо застосування традиційних технік, технологій і матеріалів неможливе або не дає бажаного результату, консервацію або реставрацію пам\’ятки можна здійснювати за допомогою сучасних технологій та методів збереження, ефективність яких доведена науковими даними і гарантована практичним досвідом і не завдає шкоди автентичності пам\’ятки.

1.9 При проведенні реставраційних, ремонтних і відновлювальних робіт потрібно зберігати ті різночасові і різностильові елементи (нашарування), які відображають значимі внески всіх епоху створення пам\’ятки. Осягнення єдності стилю не є метою реставрації.

1.10 Якщо будівля має кілька нашарувань з різних епох, розкриття якогось нижче розташованого шару допускається лише в надзвичайних випадках та за умов, що елементи, які усуваються (переносяться), історично малоцінні, а композиція, яка постає при цьому, е цінним історичним, науковим або естетичним свідченням, що збереглося у задовільному стані.

1.11 При виконанні робіт потрібно проводити консервацію або реставрацію елемента пам\’ятки, а не його заміну. Заміна елемента допускається, якщо реставрація неможлива або її результати ненадійні.

1.12 Всі доповнення, необхідність яких визнано з естетичних або технічних міркувань, повинні мати ознаки, що дозволяли б їх ідентифікувати, як реставраційні доповнення і відтворюватися виразно в композиції, щоб реставрація не призвела до фальсифікації архітектурного або мистецького твору (картини, фрески, деталі, об\’єкта) та його історичної цінності.

1.13 Всі заходи консервації, реставрації та протипожежної, санітарної, екологічної охорони тощо, які проводяться на пам\’ятці, не повинні призводити до змін пам\’ятки і погіршувати її естетичну, історичну, наукову або художню цінність.

1.14 Експлуатацію будівлі чи споруди пам\’ятки потрібно здійснювати відповідно до встановлених режимів використання, визначених Державними органами виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Суспільно-корисна функція пам\’ятки повинна завжди сприяти її збереженню.

1.15 Враховуючи технічний стан пам\’ятки, потрібно своєчасно проводити поетапні роботи з її консервації або реставрації, а саме:
– протиаварійні (або невідкладні) – комплекс робіт із ліквідації аварійного стану конструкцій або споруди пам\’ятки;
– першочергові (або термінові) – комплекс робіт, пов\’язаних з дослідженнями та консервацією пам\’ятки, спрямований на виявлення та усунення найбільш небезпечних факторів, що діють на пам\’ятку, ліквідацію наслідків їх дії і консервацію найбільш пошкоджених елементів;
– планові (технологічні) – комплекс робіт із дослідження та реставрації пам\’ятки на основі затвердженої проектної документації та проекту організації робіт.
Аварійним вважається стан, що загрожує фізичній збереженості пам\’ятки, її конструкцій чи окремих її частин, за якого виникає загроза обрушень, активно проходять процеси руйнування, тріщиноутворення, втрата несучої здатності, наявні випадання та нестійкість елементів пам\’ятки, глибока і значна за площею деструкція будівельних та оздоблювальних матеріалів. Ознаками аварійного стану пам\’ятки є також затоплення чи постійне інтенсивне замокання елементів, суцільне протікання даху та конструкцій, інтенсивне підсмоктування вологи з землі, яке не дає можливості просихання елементам конструкцій, інтенсивне враження домовим грибком чи жуками-деревоточцями, значні за площею та глибиною вивали тиньку та його рухомі здуття тощо.

1.16 Враховуючи обсяги робіт, наявність коштів та специфіку технології їх виконання, дозволяється проводити роботи з реставрації не всієї пам\’ятки, а окремих її частин, елементів, конструкцій, деталей, якщо це не зашкодить загальному збереженню пам\’ятки.
Порядок та послідовність робіт визначаються технологічною схемою і розділом проектної документації – основні положення організації робіт (ОПОР) та детально проробляються в проекті виконання робіт (ПВР).

1.17 Об\’єктом нормування даних Норм є загальні вимоги до складу науково-проектної документації, вимоги до проведення архітектурно-археологічних, архітектурних, інженерних та науково-технологічних досліджень, організації і технології ведення робіт на пам\’ятках з основних технологічних процесів:
– підсилення, реставрація та відновлення основ і фундаментів;
– влаштування гідроізоляції;
– консервація, реставрація та відновлення мурувань і несучих конструкцій;
– реставрація та ремонт конструкцій дахів і покрівель;
– консерваційно-реставраційні роботи в інтер\’єрах;
– консерваційно-реставраційні роботи на фасадах;
– консервація та реставрація архітектурного та ліпного декору;
– консервація, реставрація та відновлення дерев\’яних виробів і конструкцій;
– консервація, реставрація та відновлення виробів і конструкцій з металу та каменю;
– реставрація та ремонт підлог.

1.18 Питання щодо проведення земляних робіт, зокрема, археологічних розвідок, розкопок, влаштування дренажу і гідроізоляції, при розміщенні об\’єктів культурної спадщини в межах зон санітарної охорони джерел господарсько-питного водопостачання, курортних та рекреаційних об\’єктів, санітарно-захисних зон територій кладовищ, поховань тварин, об\’єктів захоронения небезпечних відходів, а також умови проведення цих робіт і необхідні обгрунтовані охоронні заходи повинні погоджуватись з установами державної санітарно-епідеміологічної служби.
1.19 Всі реставраційні рішення та заходи повинні бути науково обґрунтованими, базуватись на достовірних і об\’єктивних даних, без гіпотез чи припущень.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *