Передбачається стимулювання розвитку підприємництва в
туристичній сфері, сприяння розбудові та модернізації туристичної
та рекреаційної інфраструктури, підвищення якості та забезпечення
конкурентоспроможності вітчизняних пропозицій на світовому ринку
послуг у сфері туризму.

Підвищення рівня надання готельних послуг потребує
реконструкції, модернізації існуючої готельної бази, впровадження
нових технологій, створення економічних стимулів для залучення
інвестицій у будівництво та введення в експлуатацію нових готелів,
що, із свого боку, потребує значних капіталовкладень.

Широкому залученню інвестицій у курортно-рекреаційну сферу
туризму сприятиме:

проведення тендерів на право отримання земельних ділянок у
рекреаційних зонах під забудову об'єктами рекреації з дольовою
участю держави у сфері розвитку інфраструктури;

подальше розширення номенклатури курортно-рекреаційних послуг
за рахунок медичних послуг (діагностика, профілактика та лікування
захворювань) із широким використанням рекреаційних та
лікувально-оздоровчих ресурсів;

збільшення кількості санаторно-курортних закладів, готелів і
створення лікувальних центрів, які надаватимуть платні послуги;

запровадження стандартів якості надання рекреаційних послуг;

удосконалення механізму правового регулювання діяльності
суб'єктів господарювання, які надають побутові послуги;

створення збалансованої мережі об'єктів побутового
обслуговування, насамперед тих, які надають соціальні види послуг.

Пріоритетний напрям - розбудова та модернізація
інфраструктури, що сприятиме підвищенню інвестиційної
привабливості регіонів.

Недостатньо високий рівень розвитку виробничої і невиробничої
інфраструктури, зокрема житлово-комунального, готельного,
дорожнього, вулично-дорожнього господарства, енергетичного
сектору, транспортних та інформаційних комунікацій, стримує
економічне зростання країни та її регіонів. У зв'язку з цим в
першу чергу підтримуватиметься робота з розбудови та модернізації
інфраструктури національного та загальноєвропейського значення, а
також інфраструктури регіонів, міст та міських агломерацій, які
можуть відігравати роль полюсів зростання. Це сприятиме зміцненню
зв'язків між регіонами, підвищенню рівня просторової мобільності
населення, інвестиційної привабливості територій, які мають
основне значення для залучення додаткових інвестицій, досягнення
високого рівня продуктивної зайнятості населення.

Держава забезпечуватиме координацію діяльності місцевих
органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування,
пов'язаної з розбудовою виробничої та соціальної інфраструктури,
шляхом співфінансування відповідних інвестиційних проектів.

Підвищення конкурентоспроможності регіонів здійснюватиметься
за такими основними напрямами:

розвиток виробничої та соціальної інфраструктури
загальнодержавного і міжнародного значення. Державна підтримка
розбудови та модернізації виробничої та соціальної інфраструктури
в рамках реалізації політики регіонального розвитку
спрямовуватиметься на:

розвиток транспортно-дорожнього комплексу на довгострокову
перспективу на основі комплексного розв'язання проблеми
збалансованого розвитку залізничного, авіаційного, автомобільного,
морського та річкового транспорту і дорожнього господарства,
міських транспортних систем та мультимодального транспорту як
основного елементу розвитку внутрішнього потенціалу держави і
регіонів та підвищення рівня мобільності населення. Підтримка, яка
надаватиметься в рамках проведення політики регіонального розвитку
держави для розвитку транспортної інфраструктури,
здійснюватиметься шляхом виконання програм розвитку національної
транспортної системи та реалізації проектів розбудови міжнародних
транспортних коридорів;

реформування житлово-комунального господарства шляхом
поглиблення демонополізації, створення конкурентного середовища на
ринку житлово-комунальних послуг, залучення у цю сферу приватного
капіталу, впровадження систем управління якістю
житлово-комунальних послуг відповідно до ДСТУ ISO серії 9000,
формування дієвих інститутів управління житловими будинками,
модернізації матеріально-технічної бази житлово-комунального
комплексу, впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій
під час надання житлово-комунальних послуг.

Державна фінансова підтримка, що надаватиметься органам
місцевого самоврядування, спрямовуватиметься у рамках реалізації
політики регіонального розвитку на фінансування проектів з питань:

запобігання аваріям та техногенним катастрофам;

створення житлового фонду соціального призначення;

модернізації житлового господарства, у тому числі систем
теплозабезпечення житлових будинків;

розвитку і реконструкції централізованих систем
водопостачання та водовідведення;

установлення будинкових засобів обліку споживання води і
теплової енергії;

розвитку міського електротранспорту, оновлення його рухомого
складу;

створення систем управління якістю та екологічного управління
відповідно до ДСТУ ISO серій 9000 та 14000 на підприємствах
житлово-комунального господарства;

Невідповідність попиту та пропонування робочої сили, вартості
відтворення робочої сили та її ціни на внутрішньому ринку праці,
що зумовлює бідність населення, стали причиною виїзду громадян
України для працевлаштування в інших країнах, з вищим рівнем
заробітної плати.

За експертними оцінками Мінпраці, за межами України працює
майже 3 млн. громадян, з яких лише 2 відсотки працевлаштовано
суб'єктами підприємницької діяльності, які мають ліцензію на
посередництво у працевлаштуванні за кордоном. Ця категорія
трудових мігрантів, що легально отримали роботу, є соціально
захищеною у трудових відносинах з іноземними роботодавцями.

Основними причинами зовнішньої трудової міграції є
невідповідна оцінка професійного рівня робочої сили, низька
соціальна захищеність як тих, що працюють, так і безробітних.

Вирішення питання потребує удосконалення порядку ліцензування
господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за
кордоном, укладення міжнародних договорів щодо працевлаштування та
соціального захисту громадян, які працюють за межами держави,
забезпечення виконання міжнародних договорів.

На 31 грудня 2005 р. в Україні зареєстровано 432 суб'єкти
підприємницької діяльності, які мають ліцензію на діяльність у
сфері надання посередницьких послуг у працевлаштуванні за
кордоном. За 2000-2005 роки ліцензіатами працевлаштовано більш як
250 тис. осіб.

Україна ратифікувала 11 двосторонніх договорів про
працевлаштування з такими державами, як Словацька Республіка,
Республіка Польща, Литовська Республіка, Латвійська Республіка,
Республіка Молдова, Республіка Білорусь, Республіка Вірменія,
Російська Федерація, Португальська Республіка, Республіка В'єтнам
та Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамагирія.

З метою врегулювання питань трудової міграції, посилення
соціального захисту мігрантів на території СНД Урядами країн -
членів СНД підготовлено проект Конвенції про правовий статус
трудящих-мігрантів та членів їх сімей, в рамках Єдиного
економічного простору опрацьовується проект відповідної концепції.

Основним позитивним результатом трудової міграції є сприяння
соціально-економічній стабільності в Україні шляхом додаткового
надходження значних фінансових ресурсів, що вигідно не тільки
сім'ям окремих громадян, які є власниками даних ресурсів, а й
державі в цілому, оскільки знижується рівень бідності, зростає
сукупний попит, збільшується обсяг внутрішнього ринку. Крім того,
після повернення з-за кордону значну частину зароблених коштів
українські громадяни витрачають для започаткування власного
бізнесу, створюючи робочі місця не тільки для членів своєї сім'ї,
а й для інших громадян.